Баян, но дико смешной
Гамлїт, принц Датський
Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння
моржiв, а також iншi звуки, iздаваїмиї рiзною морською своло-
тою. Hа берег моря виходить Гамлїт, принц Датський, одягнен-
ний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамлїт
красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бо-
родатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.
Гамлїт:
- Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купа-
тись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може
варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляїм хуярити,
аж поки за буями в очах не потемнiї? Hу а згодом? Про
наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиз-
дець крадеться з своїю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чи-
ряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира
могила... Hа нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I
напис: тут лежить той фраїр, що любив купатись. Hi, такiї
варiанти їбав я рот i в носа.
I Гамлїт харкаї у море i його дрючком пиздячить. Пiдхо-
дить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй:
- Мон шер ГамлЇт! Ходiмо в кабiнїт. Цукерку дам тобi я
посмоктати. Цукерка очїнь класна, Тузiк вкусний.
Клавдiй огидно плямкаї губами, iзображая чудний нехуйо-
вий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному
простирадлi.
Привид:
- Hе вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в
жопу встромить.
Клавдiй: А-а-а-а!!!
Тiкаї.
Привид:
- От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на
полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо
спрямував брудного хуя. I скоцапиздило мої прекрасне тiло
смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на па-
рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi
сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб йо-
го їбали в жопу!
Гамлїт:
- Hе можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,
злодiїв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.
Привид:
- То може ти i м'яса не &си?
Гамлїт:
- Hi, не &м я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi
люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до-
хуя. Hамного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.
Привид:
- Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi...
Колi я був царем, їбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Тов-
стим. Hо це, конїчно, в смислї пїрїносном. Hо пiдорасiв з
дїтства не любив, ще посилав &х на хiмiю їбошить на благо
Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!
Гамлїт:
- Ви, батько, там привидом вже зовсiм заїбали. Щось пиз-
дитЕ, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що
мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм
жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В
цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би
горiлки засадить та мамку бiдну на печi їбати, аж дим iз ха-
ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзова-
ну бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много друго&
хуйнi за вами замiчав я. Hавiщо вам свого родного брата,
слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньїт?
От вiн i їбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя,
бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого,
любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвни-
ка. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрюч-
ком переїбу. Щї й дядька позову i ми з ним разом таких
пiздюлїй вам понакладаїм, шо Данiя здригнеться.
Привид:
- Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Таку хуй-
ню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'& як ти родився? Чом
не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча сiмейка! Заж-
ди ж у мене!
Привид топиться у морi.
Гамлїт:
- Папаша блядскiй, в доску заїбали. Пiти та випить в ба-
ру шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдомо
хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби...
Гамлїт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.
Hа сценi збоку сто&ть рояль "Стiнвей". Hа ньому лежать
шпроти. Посеред сцени сто&ть величезне кацапське крiсло, поз-
бавлене будь-якого художнього смаку. Hад ним герб висить
нацiональний. Hа гербi зображено ведмедя. В однiй руцi ведме-
дя серп, у другiй балалайка. Це символiзуї працелюбнiсть i
незакомплексованiсть тварюки. У крiслi сидить Маргарита, ма-
ти Гамлїта i вишиваї комiрець косовроточкi. Вона наспiвуї ру-
сопятську пiсню "Камарiнскую". Hепомiтно, м'якою ходою пидо-
раса, входить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй:
- Сьогоднi я гуляв на взмор'ї з тво&м синком красивим. Я
конхвету хорошу очїнь, вкусную, їму давав, но он нї взял,
мудiла.
Маргарита:
- Какой чудак, їй богу...
Клавдiй (сам до себе):
- Я виїбу його.
(до Маргарити):
- Конхвета Тузiк очїнь нї хуйова.
Маргарита (лагiдно):
- Бешкетнику...
Клавдiй:
- Чимось бздить у кабiнетi, неначї хтось насрав нечiстоп-
лотно! Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось.
Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях швиденько
вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiтаї Привид.
Привид:
- Ага, падлюки! Всiм скидать штани, ставати раком! Щас
пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там.
Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази Приви-
да, якiй дико регочї i лiтаї по кабiнїту.
Клавдiй:
- Мiй Привиде, нiяко& хуйнi не робим ми. Ко всiм жидома-
сонам iспитуїм злобу i ненависть i каждий день нацiональнi
гiмни на балалайцi хором iсполняїм. Бояться нас жиди та ба-
сурмани, престiж крїпчаїт, мощно возрастаїт дїнь ото дня про-
цент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в &х їбала. Гораздо
меньше стало пiдорасiв, їбошать всi вони як папа Карло на
хiмi& в Черкасах. Лiсбiянкi - усi на Соловках.
Входить Гамлїт. Вiн в жопу п'яний. В однiй руцi у його
дрючок, у другiй шампанськї.
Привид:
- Дивись, мiй сину, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком
&м по печiнцi, потом мїнї доложиш. Шо не ясно?
Гамлїт:
- Папаша, всьо в лучшем вiдї, нї волнуйтїсь.
Гамлїт пиздить усiх дрючком: пиздячить герба з ведмедЇм,
потiм заливаї шампанської в рояль i шпроти запускаї туди ж. I
по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.
Привид:
- Мiй сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За
валюту його я купував.
Гамлїт:
- Їбав я i рояль, i валюту, i всiх жидiв.
Гамлїт пиздить Привида дрючком. Привид падаї. Hа полу ле-
жать трупи, попижженi Гамлїтом. В роялi тихо плавають шпроти.
Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри таїмничо блищать у тем-
нотi.
Гамлїт (потихеньку починаї тверезити):
- Iтогi подвїдьом. Упиздив тата. I мамку запиздячив з
рiдним дядьком. Попиздив мїбїль ценную, герба нацiонального
хуйнув. Усюди смерть, розруха. Hе буду бiльше пити я, хоч,
правда, яка розумная цьому альтернатiва? Пiздець всїм
сподiванням. Ех, блядська Данiя....
Гамлїт рве на собi товстовку i тихо граї музика, приїмний
голос спiваї "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамлїта,
колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому.
Hа сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чорних
бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi зву-
ки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.
Следующая страница
!
Реально грамотный текст 
